Ще у вересні місяці, на першому курсі філології якимось дивом мені пощастило і я побачила оголошення про курси журналістики від «Громадське: Черкаси». Це був крутий досвід. Ми вчилися знімати, монтувати та писати новини. Ми їздили у Київ та побачили роботу головного офісу Громадського. Ми знімали різні опитуванння та сюжети.

Я знала, що хочу стати журналістом, тому після року навчання на філології забрала документи, склала ЗНО та вступила на омріяну журналістику. Тоді я вже точно знала, що хочу бути саме спортивним журналістом, бо не хотіла «лізти» в політику. З першого курсу я шукала практику.

Стажувалась на ТРК «Рось», «ПроГоловне» (епікфейл) та «Черкаському спорті». Особливо запам'яталась мені робота з Артемом Ківаком у виданні «ПроГоловне».

Керівником як і журналістом, Артем був так собі. Та й видання було лише політичним майданчиком для черкаської «Батьківщини». Тоді, я остаточно зрозуміла, що хочу працювати у спорті. Як раз у «ПроГоловне» я себе вперше спробувала у ролі спортивного журналіста. Мені дали акредитацію на матчі «Черкаських мавп» та «Черкаського Дніпра».

А ще, Артем зробив мені посвідчення журналіста, за яке попросив 30 гривень. Керівник топ-рівня, що казати.

Тоді, я зробила свої перші спортивні матеріали та фото. Коли я пішла з видання, Артем як примхливе дівчисько повидаляв усі мої матеріали. Але фото у мене залишились.

Потім я допомагала на «Черкаському спорті» Андрію Вєкову. Він мені дуже допоміг та дав багато корисних порад. У той час, я зробила фото, яке і досі прикрашає афішу ПС «Будівельник».

Але на роботу поки не брали. Я вже думала, що зі мною щось не так. Я дуже засмучувалася, іноді навіть плакала, але не переставала працювати. І от на 3 курсі, Андрій Вєков допоміг мені піти на співбесіду у «Черкащину». З 11 класу, я мріяла працювати у тогочасному «Дніпрі». З 1 курсу я відправляла свої резюме, але все будо марно.

Я відвідала кубковий матч з «Арсенал-Київ», написала матеріал і зробили так-собі фото. Відвідала післяматчеву прес-конференцію. На наступний день, мені зателефонували і сказали брати документи для оформлення на роботу. Я була така щаслива

Я майже рік пропрацювала у «Черкащині» . Ох, скільки усього було: напружені матчі, робота над програмками, сварки з футболістами та постійні «Скинь фотки» після кожного тренування та гри. Але це все було для мене в кайф, адже я люблю цю роботу з усіма її недоліками.

Крутою можливістю для мене стали поїздки на семінари для журналістів ПФЛ. Там я познайомилась з колегами з усіх клубів Першої та Другої ліги: від Закарпаття до Краматорську. Також я познайомилася з провідними спортивними журналістами : Ігорем Циганником, Олександрою Лободою та Дмитром Поворознюком. Потоваришувала з людьми, які працюють у різних сферах Асоціації футболу України.

У липні, 2019 я звільнилася з «Черкащини» та вже за 2 тижні мені запропонували працювати у МСК «Дніпро». Керівництво клубу давало мені повну свободу в діях. .

У жовтні 2019, мені випала надзвичайно крута можливість – попрацювати на матчі «Україна - Португалія». Я була неймовірн щаслива. Адже мала нагоду побачити одного з найкращих футболістів в історії футболу – Кріштіану Роналду в п'яти метрах від себе.

А восени, після завершення футбольного сезону, я фотографувала чемпіонат Черкащини та інші змагання з футзалу. Робота по 12-14 годин у день, але мені було у кайф.